РИНОК - учора, сьогодні, завтра... (журнал: Полімерні труби-Україна)

16 Березня 2007 р.

Інформація представлена на підставі матеріалів Market Report Company

(Огляд українського ринку трубного поліетилену, ПЕ труб і їх виробників)

Там, де свідчать факти, ні до чого слова.
(Цицерон)

Ринок трубного поліетилену і поліетиленових труб протягом кількох років продовжує бути одним з найбільш швидкозростаючих промислових ринків України. Це прямий наслідок, по-перше, розвитку газотранcпортного і водного господарства країни, по-друге, гострої потреби в заміні зношених діючих комунікацій, і, по-третє, успішної конкуренції полімерних труб з трубами з традиційних матеріалів (сталевими, чавунними , бетонними, азбестоцементними) .

Як і очікувалося, в 2006 р. частка ПЕ 63 знизилась до 1% (350 т). Європейські виробники відмовились від цієї марки поліетилену вже давно, а в 2006 р. він мав бути знятий з виробництва і такими великими російськими підприємствами як «Казаньоргсинтез» і «Ставропіль-полімер». За прогнозами на 2007 р. ця марка поліетилену не повинна вже була фігурувати на ринку України. Однак, ситуація змінюється у зв'язку з модернізацією виробництва ПЕНТ на ВАТ «Казаньоргсинтез». Підприємство продовжує нарощувати потужності. У 2007 р. планується випустити до 80 000 т трубного поліетилену, з технологічних причин весь цей обсяг не може припадати на ПЕ 80, таким чином, буде продовжено виробництво матеріалу 273-79, а значить деяку кількість ПЕ 63 (до 2000 т) буде запропоновано українським виробникам-трубникам.
Поставки основної трубної марки ПЕ 80 в 2006 р. продовжували складати левову частку - 27 635 т (74%). Це на 4% менше порівняно з 2005 р., таке невелике зменшення обумовлено збільшенням на ринку частки ПЕ 100.

У 2007 р. частка ПЕ 80 буде залишатися переважною з невеликим зниженням (68%, але при збільшенні обсязі - 30 000 т).

Прагнення провідних українських виробників працювати з більш якісною сировиною продовжує підвищувати акції ПЕ 100. Трубна продукція з поліпшеними якостями, а труби з ПЕ 100 мають підвищені зносостійкість, стійкість до швидкого розповсюдження тріщин і довготривалу міцність, викликає все більшу цікавість у будівельних і підрядних організацій. Так, порівняно з 2005 р., коли частка ПЕ 100 становила 5% ринку, в 2006 р. його споживання зросло до 10%. За прогнозами фахівців у 2007 р. воно можливо досягне 18%.

Особливо зотілось прокоментувати ситуацію з натуральним поліетиленом. Намітилась тенденція щодо зниження його споживання у 2005 р. (на 8% порівняно з 2004 р.), на жаль, зійшла нанівець, і навпаки спотсерігається негативне зростання частки натурального поліетилену в загальному обсязі споживання сировини. У 2006 р. частка натурального поліетилену зросла до 15% від загального обсягу, що склало 5762 т. У 2007 р. прогнозується незначне зниження споживання натурального поліетилену (4000 т - 9% від загального обсягу), це пов'язане з виходом на ринок ПЕ 63. Такі цифри вже насторожують. Це говорить про те, що у деяких виробників культура виробництва поліетиленових труб знаходиться на низькому рівні. Адже якість труб, виготовлених з такої сировини, не може відповідати вимогам. Неякісна продукція підриває довіру у споживачів до всієї галузі в цілому.

ГЕОГРАФІЯ РИНКУ СИРОВИНИ

Походження ПЕ сировини, що імпортується в Україну, поділено регіонально: Європа, країни СНД і Азія. Проаналізуємо цей розподіл (табл. 2, діаг. 2).

Триває активне просування на ринку продукції Азіатського регіону. За три роки присутності в Україні її частка зросла з символічного 1% у 2004 р. до 16% в 2006 р. За прогнозами такий підйом продовжуватиметься і в 2007 р. та досягне 23%.

Частка поліетилену виробництва країн СНД у 2006 р. дещо знизилась:
після приросту в 2005 р. (51%) спостерігається помітне зниження (39%).

Це обумовлено тим, що основними фігурами цього регіонального сегмента є російські компанії «Лукойл-Нафтохім» і «Казаньоргсинтез».У 2006 р. в Росії спостерігався динамічний розвиток ЖКГ, що зумовило дефіцит на внутрішньому ринку споживання полімерів, тобто імпорт відповідно зменшився. Навіть нарощування виробничих потужностей ВАТ «Казаньоргсинтез» не змінить тенденцію зниження, яка прогнозується і на 2007 р. (на 16% порівняно з 2006 р.).

Що стосується продукції Європейського регіону, то стабільно висока якість забезпечила їй в 2006 р. досить велику частку на ринку трубного поліетилену України - 44%. Все більше українських виробників воліють використовувати у виробничому циклі якісну сировину. У 2007 р. частка європейських виробників зросте і складе ~ 54%.

Розміщення сил

Український ринок ТПЕ сьогодні практично структурований - 99% продажу припадає на торгові марки 8 найбільших виробників.
Основними операторами вітчизняного ринку трубного поліетилену є «Лукойл Нафтохім» (Росія), «TVK» (Угорщина), «KPIC» (Південна Корея), «Basell» (Німеччина), «Chemopetrol» (Чехія), «Казаньоргсинтез» (Росія) , Шуртанского ДХК (Узбекистан) і «Petrochemia» (Сербія).На частку інших компаній припадає 1%.
Проаналізуємо розміщення сил і прогнози на майбутнє серед найбільших гравців ринку поліетилену України (табл. 3, діаг.3).

Таблиця 3. Обсяги імпорту трубного ПЕ за виробникам

Компанія	2004		2005		2006		2007 (прогноз)
Компанія	тонн	%	тонн	%	тонн	%	тонн	%
Лукойл Нафтохім (Росія)	4 816	22	13 379	43	10 594	28	4 000	9
TVK (Угорщина)	7 796	35	6 955	22	10 014	27	14 000	32
KPIC (Південна Корея)	244	1	3 043	10	6 069	16	10 000	23
Basell (Німеччина)	0	0	0	0	2 719	7	5 000	11
Chemopetrol (Чехія)	1 429	6	2 937	9	2 749	7	3 000	7
КОС (Росія)	750	3	353	1	2 452	7	4 000	9
Шуртанський ДХК (Узбекистан)	3 234	15	2 097	7	1 685	5	2 000	5
Petrochemia (Сербія)	2 834	13	489	2	548	1	1 000	2
Інші	888	4	2 152	7	529	1	1 000	2
Всього	21 991	100	31 404	100	37 359	100	44 000	100

Перше місце, за підсумками 2006 р., поки що належить російській компанії «Лукойл-Нафтохім». Однак, якщо в 2005 р. її частка становила 43%, то в 2006 р. - тільки 28%. Як вже казали, це викликано збільшенням внутрішньої потреби ЖКГ Росії в трубному поліетилені. Так само на зменшення частки цього постачальника вплинув перехід його основного партнера, Рубіжанського трубного заводу, на поліетилен німецької фірми «Basell). Якщо дефіцит в ТПЕ в Росії продовжуватиметься, то за прогнозами в 2007 р. частка «Лукойл-Нафтохім» на Україну зменшиться до 9%.
Чудово почуває себе на ринку угорська фірма «TVK».

Частка її продукції (всупереч попереднім прогнозам) продовжує підвищуватись: 2005 р. - 22%, 2006 р. - 27%. Керівництво фірми інформувало потенційних покупців, що виробництво ПЕ 80 буде інтенсифіковано і частка сировини TVK в 2007 р. може зрости до 32%.

У 2006 р. на третю сходинку серед постачальників сировини впевнено піднялася південно-корейська компанія «КРІС» - 16% від загальної кількості. У 2007 р. її частка може скласти 23%.

Особливо хотілось відзначити німецьку компанію «Basell», що спеціалізується на поставках ПЕ 100. За перший рік роботи на ринку України цієї компанії вдалося забезпечити собі 7% від загальної частки поставок сировини. Така ситуація підтверджує тенденцію успішного розвитку ринку ПЕ 100 в Україні. У 2007 р. прогнозована частка компанії складе 11%.

Чеська фірма «Chemopetrol» продовжує утримувати 7% і в 2007 р. ця цифра навряд чи збільшиться.

Серед російських постачальників трубного ПЕ позитивна динаміка спостерігається у ВАТ «Казаньоргсинтез»: 2005 р. - 1%, 2006 р. - 7%. Зараз «Казаньоргсинтез» передбачає істотно збільшити виробництво продукції за рахунок нарощування виробничих потужностей, тобто частка імпорту в Україну може відповідно збільшуватись (до 9% в 2007 р.).
Надходження в Україну продукції Шуртанського ДХК останні три роки мали чітку тенденцію до зниження: 2004 р. - 15%. 2005 р. - 7%, 2006 р. - 5%.

Однак слід зазначити, що зараз це зниження призупинилось і в 2007 р. очікується, що частка Шуртанського поліетилену триматиметься на рівні 5%, отже в абсолютному відношенні кількість поставок збільшиться. Як вже зазначалося вище це негативна ситуація.

Продовжує втрачати позиції сербська фірма «Petrochemia» - її частка становить 1-2%.
На частку інших постачальників сировини припав всього 1%. Це такі фірми як бельгійська «Innovene», французька «Total Petrochemical», шведська «Borealis» та ін. У 2007 р. їх частка навряд чи підніметься вище 2%.

Не всі перераховані вище фірми і компанії мають офіційні представництва в Україні, тому практично кожен виробник ПЕ труб співпрацює з трейдерами трубного поліетилену. В даний час постачальниками поліетилену в Україні займаються близько 35 підприємств. Однак обсяги їх поставок дуже різняться: 96% припадає на 25 фірм, і 4% - на частку інших. Найбільшим серед українських трейдерів продовжує залишатися «Українська полімерна група» (17%). Далі слід відзначити «Реал Пласт» (12,68%), «Сервісоптторг», «ХІМЕКСІ» (3,23%), «Альфа-Донецьк» (3,18%). Інші підприємства поки не подолали планку 3% (впритул до групи лідерів наблизився «Нафтохім» (2,92%)).

Слід зазначити, що такі великі підприємства як Рубіжанський трубний завод і ЗАТ «Полівтор» закуповують ТПЕ для власних потреб через свої торгові доми. Порівняно з 2005 р. постачання трубного ПЕ збільшилось на 5745 т. (2005 р. - 31 403 т, 2006 р. - 37148 т).

Ціни на поліетилен

2006 рік став повною протилежністю 2005 року . Якщо 2005 р. був роком мінімумів, то 2006 роком максимумів. Історичний максимум пережили ціни на нафту і етилен, а поліетилен досяг, щонайменше, десятирічного максимуму.

Діаграма 4. Зміна цін на поліетилен на світовому ринку.

Причин, мабуть, декілька. Зростання цін на нафту, що не припинялось в першій половині 2006 р. , ймовірно, викликало у багатьох виробників і споживачів поліолефінів синдром «інфляційного очікування» близького і неминучого підвищення цін на всі енергоносії, і як наслідок, на енергоємні олефіни і поліолефіни. По-друге, зростання споживання етилену індустрією пластмас значно випередило анонсоване збільшення світових потужностей з його виробництва.

Не останню роль в цьому зіграли антидемпінгові мита Євросоюзу на нафтохімічну продукцію з Китаю. Першою на них відреагувала Туреччина, традиційно орієнтована рівною мірою на Захід і на Схід. На тлі сезонного зростання споживання трубного поліетилену в Туреччині, яка не має власного виробництва, оголошення в 20-х числах серпня рішення Єврокомісії про те, що мито буде застосовуватися до товарів, що надійшли після 30 вересня, викликало вибух цін на ПНД в Європі. За деякими видами ПЕ збільшення цін за 34-й тиждень склало більше 200 доларів за тонну на умовах «CFR турецький порт».

Ціни на трубні марки поліетилену (ТПЕ) російського виробництва відповідали світовим тенденціям. Всього з січня по вересень 2006 року ціни збільшилися не менше ніж на 25%, однак дефіциту уникнути не вдалося. Головна причина - зупинки на планові та позапланові ремонти російських виробників, які за 2006 р. недопоставили на ринок в цілому 20-25 тис. тонн ТПЕ. У IV кв., Незважаючи на міжсезоння, значних змін цін не відбулося.
На жаль, незважаючи на вибухове зростання цін в році, що пішов і деяку стабілізацію в IV кв., Видимих причин для їх чутливого зниження, принаймні, в найближчі 4-6 місяців немає.

Структура споживання

Імпортований трубний поліетилен застосовується вітчизняними підприємствами для виробництва напірних труб, що використовуються в газо-і водопостачанні («газ» і «вода» в табл. 4, діаг. 5), труб для безнапірної каналізації, для захисту кабелів зв'язку, а також труб-оболонок .

З 2004 р. спостерігається незначне зростання споживання газових труб в Україні , це призводить до того, що їх частка в загальному виробництві поліетиленових труб залишається практично незмінною (53% в 2006 р. порівняно з 55% у 2004 р.) і навіть знизиться в 2007 р. за нашими прогнозами до 46%.
Таке становище зумовлено тим, що основна частина цієї продукції використовується в об'єктах, кошти на будівництво яких виділяються з бюджету, а субвенції на газифікацію зменшуються. Споживання газових труб відчутно знизилося б вже в 2006 р., так як реальне падіння споживання склало близько 9%. Приріст же споживання створила програма газифікації в розмірі близько 410 млн. грн. (Що еквівалентно виділенню субвенцій в 2006 р.), що проводилась в минулому році по шістьох західним облгазам, кошти на яку виділив ДК Укртрансгаз.

Обсяги вироблених в Україні водопровідних труб , навпаки, показують стійке зростання, як в абсолютному, так і відносному вираженні (37% в 2006 р. порівняно з 30% у 2004 р.), і за нашими прогнозами складуть 44% в 2007 р.

Зростання споживання водопровідних труб пояснюється великою зношеністю прокладених комунікацій ЖКГ, водопровідних труб, а також використанням останнім часом поліетиленових труб великих діаметрів при будівництві магістральних водогонів.

Для виробництва водопровідних труб, особливо великих діаметрів, переважніше як з технічного, так і з економічного боку використовувати матеріал класу ПЕ 100, що сприяло збільшенню його частки в 2006 р. до 10%, а в 2007 р. за нашими прогнозами - до 18% .
У гамі поліетиленових труб спостерігається також невелике зростання споживання труб-оболонок для попередньоізольовані труб, каналізаційних труб з поліетилену, а також труб для безнапірної каналізації (типу «спіро» та інших). Виробництво таких труб виросло з 3,3 тис. т в 2004 р. до 3,9 тис. т в 2006 р. і досягне за нашими прогнозами 4,5 тис. т в 2007 р.

Виробники труб

Ми провели аналіз виробництва поліетиленових труб 40 вітчизних підприємств.
У табл. 5 представлені сумарні обсяги виробництва (за аналітичними даними і за даними Міністерства статистики України), а також частки ринку, що припадають на ці підприємства з 2004 р. по 2006 р. При цьому підприємства класифіковані за кількістю виготовленої їми труби в 2006 р. Ті компанії, чиї обсяги виробництва в 2006 р. склали менше 50 т, віднесені до рядку «Інші».

Серед лідерів, компаній-виробників трубної продукції, варто відзначити ТОВ «Рубіжанський трубний завод» (м. Рубіжне, Луганська обл.), Концерн «Водполімер» (м. Бориспіль, Київська обл., НПФ «Водполімер», ТОВ «УКРПЛАСТПЕРЕРОБКА») , ВАТ «Полівтор» (АР Крим, м. Красноперекопськ), ТОВ «Ельпласт-Львів» (м. Городок, Львівська обл.), Корпорацію Енергоресурс-інвест »(м. Львів), ТОВ« Укрполімерконструкция »(м. Київ) , ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» (м. Київ), ТОВ «Пластпайп» (м. Івано-Франківськ) і ТОВ «Планета Пластик» (м. Ірпінь, Київська обл.). При чому, якщо шість з них займаються виробництвом головним чином напірних труб, то «Енергоресурс-інвест» і ЗСТЗ - труб-оболонок.

На ці компанії в 2006 р. довелось сумарно 80% поліетиленової трубної продукції України (діаг. 6). Компанії, що найбільш динамічно розвиваються є Рубіжанський трубний завод, «Полівтор» і «Планета Пластик», збільшення обсягу виробництва яких вплинуло на збільшення їх частки на ринку труб. Обсяги виробництва інших компаній-лідерів змінились неістотно, що призвело до зменшення їх ринкової частки («Водполімер», «Ельпласт» і «УПК») або практично не змінило їх позиції на ринку («Енергоресурс-Інвест», ЗСТЗ, «Пластпайп») .

Серед решти компаній, на які припадає близько 20% ринку, варто відзначити зростання обсягів випуску ТОВ «Укргазифікація-Південь» (м. Одеса), ВАТ «Сизакор» (м. Сімфіропіль), а також компанію «Пластмодерн». У 2006 р. на ринок поліетиленових труб України вийшли ТОВ «Бровари пластмас» (м. Бориспіль, Київська обл.), ТОВ «НЗПТ« Нікопласт »(м. Нікополь, Запорізька обл.), ТОВ« КиБер Пласт Україна »(м. Градизьк, Полтавська обл.).

Значна розбіжність аналітичних даних з даними Мінстату по компаніях «Пластпайп», «Інсталлпласт-ХВ», «Розма», «Броварський завод пластмас» пояснюється тим, що аналізувалось тільки виробництво поліетиленових труб, тоді як до Мінстату надходять дані про виробництво підприємством всіх полімерних труб (ПЕ, ПВХ та ін); по «Водполімер» різниця пояснюється наявністю в концерні великої кількості майданчиків, дані з виробництва на яких не завжди оперативно надходять до міністерства статистики.

Також представляє цікавість питання забезпечення виготовлення труби необхідною кількістю сировини, що постачається (нагадаємо, трубний поліетилен в Україні не виробляється). Очевидно, що на Україні спостерігається його «дефіцит» (див. табл. 5, табл. 1), тобто сировини в Україну надходить менше, ніж виробляється з нього труби. При чому, якщо в 2004 р. така нестача становила 383 т, в 2005 р. - не багато знизилась до 146 т, а в 2006 р. виросла - 1936 т.

Чим же можна пояснити подібну ситуацію, яка суперечить закону збереження маси? Ймовірно, 2 тис.т поліетилену, що не вистачає (2006 р.), можна віднести на рахунок вторинного поліетилену, поліетилену нетрубних марок, а також відходів різних полімерних виробництв..

Аналіз ефективності роботи найбільших виробників

Ми зібрали відомості про вісіх найбільш значющих виробниках трубної продукції, для чого їм були розіслані опитувальні анкети (табл. 7).Для тих компаній, які не змогли нам відповісти, інформація подається на основі статистичних та аналітичних даних.

Найбільш дорослим з розглянутих підприємств безумовно вважається заснований в 1990 р. ВАТ «Полівтор», наймолодишим - Рубіжанський трубний завод (2004 р.).

За останні роки всі підприємства показали позитивну динаміку нарощування основних фондів - збільшення числа технологічних ліній і зростання виробничих потужностей (у ТОВ «Ельпласт-Львів» потужності з виробництва поліетиленової труби не змінилися, що пов'язано зі значними інвестиціями у виробництво двошарової поліпропіленової труби). Також практично на всіх підприємствах була збільшена чисельність персоналу, кількість співробітників оцінювалася власне по компанії і по штату обслуговуючого її торгової будівлі (рекордсменом тут виступив «Водполімер» - 250 чол., Який відібрав в 2005 р. пальму першості у «Ельпласта»). У компаній «Ельпласт» і «Укрполімерконструкцця» спостерігається скорочення кількості співробітників, що пояснювалось зниження обсягів продажу і виробництва труб цими компаніями.

За площами підприємств на першому місці Концерн «Водполімер», що має тільки в Борисполі 3 майданчики, а також у Житомирській і Дніпропетровській областях загальною площею 11,7 га. У нього ж найбільша кількість технологічних ліній з виробництва труб - 13. А ось по площах приміщень лідерство ділять ВАТ «Полівтор» і Рубіжанський трубний завод (у першого більші виробничі приміщення, в другого - складські).

Найпотужнішим підприємством по праву вважається РТЗ, потужність якого - 16 тис. т / рік, на другому місці з невеликим відставанням йде «Водполімер». Потужність «УПК» зараз нижче потенційно можливої, оскільки з восьми технологічних ліній підприємства змонтовані і введені в експлуатацію тільки три. Чотири провідні компанії (за винятком «ПОЛІВТОР») освоїли максимальний виготовлюваний на Україні діапазон діаметрів 16 - 630 мм.

Всі розглянуті нами підприємства прагнуть мати потужну випробовувальну базу (табл. 6), для чого лабораторії оснащені обладнанням для вхідного контролю, приймально-здавальних і періодичних випробувань.

Для порівняння ефективності діяльності провідних компаній-виробників в 2006 р. пропонуємо скористатись коефіцієнтами К (табл. 7).:
До ₁ - Ефективність завантаження потужностей - відношення обсягу випущеної продукції до потужності підприємства, т / т;
До ₂ - Ефективність використання площ - відношення обсягу випущеної продукції до площі виробничих приміщень, т / м ² ;
До ₃ - Ефективність використання персоналу - відношення обсягу випущеної продукції до кількості персоналу підприємства з урахуванням торгового дому, т / чол.

Таблиця 6: Аналіз ефективності роботи найбільших виробників
(Для збільшення картинки натисніть на неї)

Показник До ₁ (Діаг. 7) визначає, наскільки завантажені виробничі потужності, його значення знаходиться в межах від 0 до 1. Чим він більший, тим ефективніше використовується виробнича потужність підприємства, ефективніше працюють вкладені в неї інвестиції. Однак при збільшенні КК ₁ більше 0,85 підприємство вже не має запасу потужності, тобто у разі непланового ремонту технологічної лінії є можливість, що підприємство не зможе виконати терміновий об'єм замовлень. Найбільш ефективними по КК ₁ є РТЗ і «Полівтор», інші підприємства знаходяться приблизно на однаковому рівні з невеликою тенденцією зниження.

Показник До ₂ (Діаг. 8) представляє, наскільки ефективно використовуються виробничі площі підприємства. Чим вище його значення, тим вища ефективність. Однак, зі збільшенням значення вище певного порогу (близько 1,5 т/м2) буде відчуватись нестача площ, так як щільність установки технологічного обладнання буде занадто високою. Лідером за К ₂ є «Ельпласт» за рахунок невеликої площі трубного цеху, на другому місці - РТЗ за рахунок найбільшої кількості випущеної труби на шести лініях, встановлених в одному цеху.

Показник До ₃ (Діаг. 9) визначає, наскільки ефективним є використання штату персоналу відносно до випущеної і реалізованої продукції. Тут найкраще себе зарекомендував РТЗ з Торговим домом «Євротрубпласт» (50 т / чол.), На другому місці зі значним відривом йде ТОВ «УПК» з торговим домом «КПК» (за рахунок скорочення чисельності персоналу при скороченні обсягів).

Не дивлячись на дуже жорстоку конкуренцію, при недовантаженні потужностей вітчизняних підприємств-виробників, на ринок виходять все нові гравці, що мають великі амбіції. Ринок і час розставлять все по своїх місцях. Майбутнє за тими, хто запропонує споживачу продукцію кращої якості і найбільш повний сервіс.

журнал: Полімерні труби-Україна

Комерційні підрозділи

Виробництва

РИНОК - учора, сьогодні, завтра... (журнал: Полімерні труби-Україна)

Читайте також

Газопостачання

Водопостачання

Каналізація

Фітинги

Інше

Підрозділи

Корисне

Ми на мапі

Регіональні офіси: