Технічні характеристики двошарової профільованої труби КОРСИС
Каналізаційні труби КОРСИС мають ряд технічних параметрів, показники та методика контролю яких встановлені в ДСТУ Б В.2.5–32:2007 "Труби безнапірні з поліпропілену, поліетилену, непластифікованого полівінілхлориду та фасонні вироби до них для зовнішніх мереж каналізації будинків і споруд та кабельної каналізації".
Труба КОРСИС обов'язково проходить випробування:
- на визначення кільцевої жорсткості;
- на зміну довжини труби після прогріву;
- на герметичність з'єднання з ущільнюючим кільцем;
Кільцева жорсткість визначається шляхом вимірювання сили та деформації при стисненні зразків в поперечному напрямку до досягнення 3 % деформації внутрішнього діаметру. На момент початку проведення випробування після виготовлення зразків повинно пройти не менше 24 годин. Для кваліфікаційних (типових) випробувань, і в разі спірних питань зразки для випробувань повинні бути виготовлені по (21 ± 2) дні до початку випробувань. Випробування виконують при температурі (23 ± 2) ° С. Перед випробуванням зразки кондиціонують не менше 24 годин по ГОСТ 12423.
По всій довжині зразка, розташованого горизонтально, відбувається вертикальне його стиснення між двома плоскими паралельними пластинами, які закріплені на затискачах розривної машини, і рухаються з постійною швидкістю.
Будується графік «сила стиснення - деформація внутрішнього діаметра зразка». При проведенні випробувань визначають навантаження, Fn, кН, що прикладається зверху по всій довжині кожного зразка труби в процесі і в момент досягнення радіальною деформацією внутрішнього діаметра труби, фіксованого значення (3%). За результат приймають середнє арифметичне значень кільцевої жорсткості, отриманих при обробці результатів для трьох зразків.
Після проведення випробувань на одному із зразків не повинно бути тріщин, що допускають проникнення світла або води зовнішнього середовища всередину трубопроводу. Труба випускається двох типів, які відрізняються за класом кільцевої жорсткості (4 кН / м2 і 8 кН / м2), що дає можливість використання труби при підземному проладанні на різних глибинах. Геометрична форма профілю її стінки забезпечує високий опір деформації.
Зміна довжини труб після прогріву контролюють методом, встановленим ГОСТ 27078. Метод полягає у вимірюванні відстані між мітками на поверхні зразка труби до і після його витримки в рідкому (або повітряному) середовищі при заданих температурі (110 ° С) і часу (від 60 до 240 хв залежно від товщини стінки труби). Зміна відстані між мітками після випробування не повинна перевищувати 3%.
Визначення герметичності з'єднань труб проводиться в повітряному середовищі при температурі (23 ± 2)°С із застосуванням апаратурного оформлення по ГОСТ 24157 (без заповнення ванни водою) на не менше трьох вузлах з'єднання труб між собою. Перед проведенням випробувань, кожен вузол розтрубного з'єднання стискають в одній площині в місці розташування манжети розтруба на 5% відносно зовнішнього діаметра. Гладку частину труби, що входить в розтруб стискають на 10% щодо dn труби на відстані не більше (50 ± 5) мм від торця розтруба. Стиснення розтруба і труби повинно бути проведено в одній площині поздовжнього перерізу вузла розтрубного з'єднання. Після цього до труб подається вода під тиском (0,05 ± 0,01) МПа. Тиск в трубах має підтримуватися з похибкою не більше 2%. Вузли з'єднання труб повинні зберігати герметичність під дією внутрішнього тиску (0,05 ± 0,01) МПа у повітряному середовищі з температурою (23 ± 2)°С протягом (60 ± 1) хв. Герметичність контролюється візуально і за наявності води у ванні.
