УКРАЇНСЬКИЙ РИНОК ТРУБНОГО ПОЛІЕТИЛЕНА І ПЕ ТРУБ
Аналізуючи український ринок поліетилену і виробництва труб з нього, проглядається закономірність крилатого виразу «Все повертається на круги своя». Виробники і трейдери сировини з року в рік спостерігають схожі тенденції: перенасичення ринку взимку, перевищення пропозиції над попитом у весняний період, значне зростання споживання сировини восени і звичайний вихід на зимові канікули. Лише деякі компанії намагаються аналізувати, правильно розставляти акценти на річному плануванні виробництва і закупівель сировини, розумно підходити до вибору постачальника, залишаючи позаду роботу на стихійному ринку. 20 - 30 років світового досвіду розвитку ринку поліетилену трубних марок вже давно вивчені, і для українського ринку повинні бути пройдені в дуже стислі терміни.
На сьогоднішній день повністю вичерпав свій потенціал на українському ринку ПЕ 63 (табл. 1, діаг. 1). Його частка зменшилася з 8% від загального річного споживання трубного ПЕ в 2004 році до 1% в 2006 році. Надалі прогнозується майже повне зникнення даної продукції, внаслідку зняття цієї марки з виробництва на підприємствах «Казаньоргсинтез» и «Ставропольполімер» («Лукойл-Нефтехим» , м. Будьонівськ).
Споживання ПЕ 80 знаходиться на рівні 70-80% від загального обсягу ринку. Подальший же розвиток галузі бачиться в більш широкому використанні ПЕ 100 в виробництві поліетиленових труб. У 2004 році частка цієї марки складала лише 4% ринку, в 2005 році споживання ПЕ 100 зросло до 5%, а за 9 місяців 2006 року - до 10%. За прогнозами, використання даного виду сировини в 2007 році досягне обсягів, рівних 17% ринку.
На сьогоднішній день повністю вичерпав свій потенціал на українському ринку ПЕ 63 (табл. 1, діаг. 1). Його частка зменшилася з 8% від загального річного споживання трубного ПЕ в 2004 році до 1% в 2006 році. Надалі прогнозується майже повне зникнення даної продукції, внаслідку зняття цієї марки з виробництва на підприємствах «Казаньоргсинтез» и «Ставропольполімер» («Лукойл-Нефтехим» , м. Будьонівськ).
Споживання ПЕ 80 знаходиться на рівні 70-80% від загального обсягу ринку. Подальший же розвиток галузі бачиться в більш широкому використанні ПЕ 100 в виробництві поліетиленових труб. У 2004 році частка цієї марки складала лише 4% ринку, в 2005 році споживання ПЕ 100 зросло до 5%, а за 9 місяців 2006 року - до 10%. За прогнозами, використання даного виду сировини в 2007 році досягне обсягів, рівних 17% ринку.
Споживання натурального поліетилену коливається в межах 10-18% і різко зростає при виникненні дефіциту на «справжні» марки трубної сировини. Провідні виробники не дозволяють собі використовувати натуральний поліетилен, оскільки розуміють, що тимчасова вигода не завжди відповідає ідеї якісної і надійної поліетиленової труби (див. також статтю «Натуральний поліетилен при виробництві труб. Чи можливо це?», стор 20). Хороша тенденція по зменшенню споживання ПЕ 63 і натурального ПЕ у виготовленні напірних труб помічена в 2004-2005 роках (діаг. 1), але, на жаль, за 9 місяців 2006 року споживання натурального ПЕ істотно збільшилася, за рахунок деяких виробників (діаг. 2).
Провідні виробники проводять широку пропагандистську діяльність про неприпустимість використання даного виду матеріалу, внаслідок чого частка натуральної сировини найвірогідніше буде зменшуватися.
Ділимося за призначенням
Які ж труби виробляють з ПЕ класів 63, 80 і 100 в Україні. Це труби для газопостачання, напірних водопроводів, самопливної каналізації і т. д. Найбільшу частку в 2004 році становили труби для газопостачання - 59% (табл. 2, діаг. 3), проте з кожним роком обсяги їх виробництва падають і в 2006 році цей показник складе 41%, а вже в 2007 році ми прогнозуємо всього лиш 33%. Аналізуючи ці дані, можна сміливо сказати, що частка ПЕ 80, з якого в майже 100% випадках виготовляються газові труби, рости не буде.
Навпаки сегмент водопровідних труб показує високу динаміку зростання з 38% в 2004 році до 55% у 2006 році, а в 2007 році прогнозується збільшення виробництва до 62%. Водопровідні труби, а особливо великих діаметрів, технічно і економічно доцільніше виготовляти з ПЕ 100, що дозволяє зробити висновок про великий потенціал даної сировини. Наприклад, тільки два провідних українських виробника за 9 місяців поточного року використали приблизно 2500 тонн поліетилену класу 100.
Розглянемо імпорт
ПЕ трубних марок традиційно імпортується в Україну з Європи та Росії і щороку в лідери вибивається той чи інший регіон (табл. 3, діаг. 4).
З російських продуцентів трубного поліетилену слід виділити «Лукойл-Нафтохім» (табл. 4, діаг. 5). У 2005 році цей виробник вийшов на перше місце за обсягами поставок матеріалу в Україну - 43% ринку, а в 2006 році він дещо зменшить свою частку - до 32%. Якщо плани «Лукойл-Нафтохім» і «Казаньоргсинтез» на 2007 рік щодо збільшення виробничих потужностей на 75 і 350 тис. тонн відповідно збудуться, то ми прогнозуємо збільшення частки російських марок трубного поліетилену на ринку України до 40%.
Ймовірно, що за підсумками 2006 року обсяги поставок російського поліетилену на український ринок будуть дещо нижче, ніж у попередній рік, оскільки на російському ринку спостерігався гострий дефіцит ПЕНТ, що призвело до згортання експортних програм російських заводів.
Найближчий західний сусід України і надійний партнер у поставках трубного поліетилену - угорська TVK, хоча його частка з року в рік зменшується - з 35% у 2005 році до 21% у 2006 році, в 2007 році збереже свою частку на рівні 19% або 7 - 8 тис. тонн.
У 2006 році про себе серйозно заявив Азіатський регіон, зайнявши не менше ніж 17% ринку. Особливо досяг успіху на українському ринку південно-корейський виробник трубного поліетилену - компанія KPIC, яка відразу ж зайняла 16% ринку.
Деякою несподіванкою стала поява на вітчизняному ринку провідної німецької хімічної компанії Basell, якій в перший рік роботи вдалося зайняти 8% зі своїм ПЕ 100 (CRP100). Враховуючи, що ринок ПЕ 100 в Україні буде активно розвиватися, у цієї компанії є непогані шанси закріпитися на ньому.
Традиційний партнер українських підприємств з Чеської республіки - компанія Chemopetrol, схоже, як і угорський концерн TVK, досягла свого максимуму в поставках трубного поліетилену в Україну, і буде задовольнятися 6-9% від загального обсягу. Зовсім недавно Chemopetrol уклала угоду з Univation на використання технології UNIPOL, що дозволить підприємству збільшити випуск поліетилену низького тиску на 20% (40 тис. тонн). Можливо, в майбутньому це допоможе чехам збільшити свою присутність на українському ринку.
Шуртанский ДХК (Узбекистан) буде поставляти на наш ринок близько 2 тис. тонн натурального матеріалу, що відповідає 5-7% від загального обсягу споживання. Сербський виробник Petrochemia стрімко втрачає свою частку на українському ринку (з 13% у 2004 році до 2% в 2006 році) і схоже, що в 2007 році він не поправить своє становище. Інші постачальники займуть 5-8% вітчизняного ринку трубного поліетилену, що залишилися. До таких компаній можна віднести французьку Total Petrochemical, шведську Borealis (зі звіту виключений обсяг поставок трубного ПЕ на ХТЗ), бельгійський Solvay, російський «Казаньоргсинтез», і ще кілька маловідомих азіатських виробників поліетилену.
Продукція перерахованих вище компаній потрапляє на ринок України через трейдерів полімерної продукції. З яких можна виділити «Українську Полімерну Групу», що займає більше 17% ринку по поставкам даного виду сировини, «Реал пласт» - 12%, «Пласт», «Альфадонецк», «Сервисопторг» - 4-5%. Такі виробники труб як «Рубіжанський трубний завод» і «Полівтор» через свої торгові підприємства поставляють для власних потреб 30 і 10% відповідно від загального обсягу ринку трубного поліетилену.
Найближчий західний сусід України і надійний партнер у поставках трубного поліетилену - угорська TVK, хоча його частка з року в рік зменшується - з 35% у 2005 році до 21% у 2006 році, в 2007 році збереже свою частку на рівні 19% або 7 - 8 тис. тонн.
У 2006 році про себе серйозно заявив Азіатський регіон, зайнявши не менше ніж 17% ринку. Особливо досяг успіху на українському ринку південно-корейський виробник трубного поліетилену - компанія KPIC, яка відразу ж зайняла 16% ринку.
Деякою несподіванкою стала поява на вітчизняному ринку провідної німецької хімічної компанії Basell, якій в перший рік роботи вдалося зайняти 8% зі своїм ПЕ 100 (CRP100). Враховуючи, що ринок ПЕ 100 в Україні буде активно розвиватися, у цієї компанії є непогані шанси закріпитися на ньому.
Традиційний партнер українських підприємств з Чеської республіки - компанія Chemopetrol, схоже, як і угорський концерн TVK, досягла свого максимуму в поставках трубного поліетилену в Україну, і буде задовольнятися 6-9% від загального обсягу. Зовсім недавно Chemopetrol уклала угоду з Univation на використання технології UNIPOL, що дозволить підприємству збільшити випуск поліетилену низького тиску на 20% (40 тис. тонн). Можливо, в майбутньому це допоможе чехам збільшити свою присутність на українському ринку.
Шуртанский ДХК (Узбекистан) буде поставляти на наш ринок близько 2 тис. тонн натурального матеріалу, що відповідає 5-7% від загального обсягу споживання. Сербський виробник Petrochemia стрімко втрачає свою частку на українському ринку (з 13% у 2004 році до 2% в 2006 році) і схоже, що в 2007 році він не поправить своє становище. Інші постачальники займуть 5-8% вітчизняного ринку трубного поліетилену, що залишилися. До таких компаній можна віднести французьку Total Petrochemical, шведську Borealis (зі звіту виключений обсяг поставок трубного ПЕ на ХТЗ), бельгійський Solvay, російський «Казаньоргсинтез», і ще кілька маловідомих азіатських виробників поліетилену.
Продукція перерахованих вище компаній потрапляє на ринок України через трейдерів полімерної продукції. З яких можна виділити «Українську Полімерну Групу», що займає більше 17% ринку по поставкам даного виду сировини, «Реал пласт» - 12%, «Пласт», «Альфадонецк», «Сервисопторг» - 4-5%. Такі виробники труб як «Рубіжанський трубний завод» і «Полівтор» через свої торгові підприємства поставляють для власних потреб 30 і 10% відповідно від загального обсягу ринку трубного поліетилену.
Головні гравці ринку труб
На українському ринку виробників труб можна виділити шість основних гравців, серед яких ТОВ «Рубіжанський трубний завод» (Луганська обл., м. Рубіжне, холдинг «Євротрубпласт»), концерн «Водполімер» (Київська обл., м. Бориспіль, НПФ «Водполімер », ТОВ« УКРПЛАСТПЕРЕРОБКА »), ВАТ« Полівтор »(АР Крим, м. Краноперекопськ, ТД« Інтерпласт »), ТОВ« Ельпласт »(Львівська обл., м. Городок), ТОВ« Укрполімерконструкція »(м. Київ), ТОВ «Пластпайп» (м. Івано-Франківськ). Ці компанії сумарно займають від 70 до 75% ринку ПЕ труб України (табл. 5, діаг. 6).
Серед перерахованих виробників можна виділити двох, що найбільш динамічно розвиваються - Рубіжанський трубний завод (РТЗ) і Красноперекопський «Полівтор».
Серед перерахованих виробників можна виділити двох, що найбільш динамічно розвиваються - Рубіжанський трубний завод (РТЗ) і Красноперекопський «Полівтор».
РТЗ почав свою діяльність з початку 2005 року, і за перший рік роботи зумів вибитися в лідери, зайнявши 26% ринку. Цьому сприяло два основні чинники - інноваційний підхід до виробництва і значні, за українськими мірками, інвестиції. ВАТ «Полівтор» також почало свою діяльність з 2005 року і зайняло 6% ринку, а вже в 2006 році збільшило свою присутність майже в два рази - до 11%. За прогнозами аналітиків, дані компанії вийшли на повні виробничі потужності, і тому в 2007 році їх частки ринку істотно не зміняться.
Такі виробники як концерн «Водполімер» і «Пластпайп» впевнено зберігають раніше досягнуті позиції. А відвертими аутсайдерами можна назвати «Укрполімерконструкція» і «Ельпласт». Їх частки ринку стрімко зменшуються з 21% і 15% відповідно до 6% і 8%. За прогнозами, в 2007 році скорочення їх частки може припинитися, але навряд чи вони зможуть повернути динаміку зростання (таб.6).
Завантаження виробничих потужностей у середньому по Україні становить менше 50%. Така ситуація вже призвела до жорсткої і тривалої цінової конкуренції, результатом якої стане консервація частини виробничого обладнання (діаг. 7).
Наприклад, Укрполімерконструкція (м. Київ) повністю згортає 2 свої виробничі майданчики. Спостерігається «заморожування» і в інших виробників.
-------------------------------------------------------------------------------
Компанією МRC було проведено опитування шести найбільших виробників ПЕ труб, на жаль не всі з них відкриті для діалогу.
Голова Наглядової Ради ВАТ "Полівтор" Денисенко Олександр Петрович:
«Цього року наша компанія вже переробила 2400 тонн трубного поліетилену таких виробників як угорська TVK і південно-корейський KPIC. Частка ПЕ 100 у загальному обсязі становить приблизно 15%. Цього року у нас вже була проведена істотна модернізація виробництва що нам дозволило вийти на потужність 7000 т/рік і подальше збільшення поки не планується.»
Начальник відділу маркетингу ТОВ «Пластпайп» Петренко Олександр:
«За дев'ять місяців 2006 року ТОВ« Пластпайп »перероблено 1440 тон поліетилену. У виробництві в основному використовувалися марки Lukothene F 3802 B, РЕ 4PP-25В (ТОВ «Ставролен», Росія), PS 380-30/302, 7700M (Тисайський Хімічний Комбінат, Угорщина), LITEN PL-10 (Chemopetrol, Чехія), GM 5010 T3, Hostalen CRP100 (Basell, Німеччина), Hiplex TR 418 (Petrohemija, Сербія). Питома вага ПЕ 100 в загальному обсязі переробки склала близько 13%, причому для виробництва в основному використовувалася сировина Hostalen CRP100b німецького виробника Basell. На сьогоднішній день максимальна потужність заводу близько 500 тон в місяць. Наступного року планується збільшити потужність до 600 тон/міс. Обсяги переробки ПВХ смоли за останні дев'ять місяців склали 700 тонн.»
Директор ТОВ «ТД« Євротрубпласт» (Рубіжанський трубний завод) Стрілець Ігор Анатолійович:
«За минулі дев'ять місяців Рубіжанський трубний завод переробив понад 8000 тонн трубної сировини, судячи з 100% завантаженості виробництва на кінець року планується наблизитися до 11 тис. тонн. Для виробництва труб ми використовуємо сировину: Basell, Ставролен, KPIC. Що стосується ПЕ 100, то до кінця року, у відсотковому співвідношенні, він становитиме 30% від загального обсягу
переробленого сирья. Ми використовуємо ПЕ 100 світового лідера у виробництві полімерів - Basell, який є членом "Міжнародної асоціації виробників поліетилену ПЕ 100 +". Максимальна потужність Рубіжанського трубного заводу становить 16 тисяч тонн на рік, плани на наступний рік будуть відомі в грудні.»
-------------------------------------------------------------------------------
Цінові коливання
З діаг. 7 видно, що ціна на трубний поліетилен практично не залежить від сезонності споживання ПЕ труб. Наприклад, у грудні 2004 року і в січні 2005 року ціна на поліетилен була максимальною, хоча його споживання в даний період було мінімальним, а в червні-серпні 2005 року навпаки ціна досягла мінімуму, споживання ж у цей період було дуже високим.
Ціна на трубний поліетилен залежить від багатьох факторів, серед яких вартість нафти і, відповідно, етилену, а також рівень споживання в різних регіонах світу (Європа, Азія). У 2006 році серйозно вплинув фактор конфронтації з Іраном, коли ціна на нафту виявилася на позначці 79 доларів за барель.
З діаграми також видно, що маржа між ринковою вартістю труб і закупівлею сировини в 2006 році істотно скоротилася - з 3-4 тис. грн./Тн до 1,5-2 тис. грн./Тн, що явно недостатньо для покриття виробничих витрат заводів виробників поліетиленових труб. Насамперед, така ситуація в 2006 році пояснюється жорсткою ціновою конкуренцією двох провідних виробників труб - РТЗ і «Полівтором». Ці гравці порадували споживачів даної продукції низькими цінами, але змусили з жахом здригнутися від отриманих фінансових результатів своїх конкурентів. За нашою інформацією тільки одне підприємство з 6-ти найбільших закінчило 1-е півріччя з позитивним фінансовим результатом.
Наші прогнози зводяться до того, що в 4-му кварталі дещо ослабне «прес цінових війн» на трубну продукцію, оскільки майже всі провідні підприємства досягли 70-100% завантаження і тепер почнуть працювати на компенсацію збитків отриманих в 1-му півріччі 2006 року.
Ціна на трубний поліетилен залежить від багатьох факторів, серед яких вартість нафти і, відповідно, етилену, а також рівень споживання в різних регіонах світу (Європа, Азія). У 2006 році серйозно вплинув фактор конфронтації з Іраном, коли ціна на нафту виявилася на позначці 79 доларів за барель.
З діаграми також видно, що маржа між ринковою вартістю труб і закупівлею сировини в 2006 році істотно скоротилася - з 3-4 тис. грн./Тн до 1,5-2 тис. грн./Тн, що явно недостатньо для покриття виробничих витрат заводів виробників поліетиленових труб. Насамперед, така ситуація в 2006 році пояснюється жорсткою ціновою конкуренцією двох провідних виробників труб - РТЗ і «Полівтором». Ці гравці порадували споживачів даної продукції низькими цінами, але змусили з жахом здригнутися від отриманих фінансових результатів своїх конкурентів. За нашою інформацією тільки одне підприємство з 6-ти найбільших закінчило 1-е півріччя з позитивним фінансовим результатом.
Наші прогнози зводяться до того, що в 4-му кварталі дещо ослабне «прес цінових війн» на трубну продукцію, оскільки майже всі провідні підприємства досягли 70-100% завантаження і тепер почнуть працювати на компенсацію збитків отриманих в 1-му півріччі 2006 року.
На закінчення хочеться сказати, що, враховуючи позитивну динаміку виділення коштів з державного бюджету протягом 2005 і 2006 рр..на заміну застарілих систем водопроводів, каналізації і централізовану газифікацію населених пунктів, можна з упевненістю говорити, що український ринок поліетиленових труб ще досить довгий час буде активно розвиватися.
У зв'язку з перерозподілом ролей на світовому ринку виробників полімерів, будуть з'являтися нові імпортери. Хто з них зможе запропонувати українському ринку найбільш якісний продукт покаже час. А от хто з вітчизняних підприємств-виробників труб збереже або примножить свої позиції на ринку, розповість журнал «Полімерний труби. Україна »спільно з Market Report Company. Слідкуйте за нашими матеріалами і прогнозами, які ми будемо публікувати в кожному номері.
У зв'язку з перерозподілом ролей на світовому ринку виробників полімерів, будуть з'являтися нові імпортери. Хто з них зможе запропонувати українському ринку найбільш якісний продукт покаже час. А от хто з вітчизняних підприємств-виробників труб збереже або примножить свої позиції на ринку, розповість журнал «Полімерний труби. Україна »спільно з Market Report Company. Слідкуйте за нашими матеріалами і прогнозами, які ми будемо публікувати в кожному номері.
Автор: Market Report Company
Джерело: Журнал "ПОЛІМЕРНІ ТРУБИ УКРАЇНА № 1 (1) / ЖОВТЕНЬ 2006"
