Удосконалення нормативної бази - життєва необхідність
Загальновідомо плачевний стан інженерної інфраструктури в містах і населених пунктах України. Водопровідно-каналізаційні мережі та споруди в наших містах, за офіційними оцінками [1], зношені на 30-50, а іноді і 70%. Частка гостро аварійних мереж оцінюється в середньому на 30%. Як наслідок - подача води за графіком, низька її якість, що викликає локальні епідеміологічні захворювання (гепатити та ін), криза неплатежів, тарифні «війни». Все це тільки посилює складний фінансовий стан водоканалів. Проте, судячи з преси і офіційних звітів, роботи з реконструкції водопроводів і каналізацій набирають темп. Принаймні, це видно на прикладі наших міст-мегаполісів. Сьогодні масштабна реконструкція інженерних комунікацій неможлива без застосування сучасних технологій (No-Dig, наприклад) і новітніх матеріалів. Тут все ширше використовується трубна продукція з пластичних матеріалів (поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен і композитні матеріали). Хоча в загальній протяжності мереж водопостачання та водовідведення частка полімерних трубопроводів все ще невелика - 1-2%. Однак розширеному застосуванню полімерних матеріалів перешкоджає ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів. Зокрема, це відставання і недосконалість нормативно-правової бази в галузі будівництва та експлуатації систем водопостачання та водовідведення. Дійсно, Україна вже майже два десятиліття є незалежною державою, а нормативна база (Правила, СНиП, Інструкції та ін.) застосовується все ще радянська! Причому, біда не в тому, що ця база союзна. Проблема в тому, що зараз вона недосконала і не відповідає запитам часу! У той же час і деякі наші національні нормативні акти (ДБН, ДСТУ та ін) є, по суті, не найкращою редакцією, «калькою» з союзних документів і грішать неточностями і граматичними помилками. А адже вони - керівництво до дій для проектувальників, будівельників та експлуатаційників інженерних мереж і споруд. У першу чергу необхідно розробити відповідні ДБН замість наших основних діючих поки СНиП [2-5]. Надзвичайно важливо - визначитись з термінологією. Зараз у практиці будівництва і експлуатації систем водопостачання та водовідведення з'явилось багато нових термінів, понять і визначень, яких просто немає в старих нормах. Технічний прогрес випереджає норми і правила. Слід уточнити і розібратись з такими поняттями як вулична, дворова і внутрішньоквартальна мережі, головні колектори та водоводи, колодязь, камера, шахта, стовбур, шурф, шибер, затвор, заслонка, засувка, клапан і т.д. Багато зразків сучасної техніки, технології і матеріали взагалі відсутні в понятійному апараті СНиП: |  |
- колектори глибокого закладення
- технології No-Dig
- мікротунелювання
- заглибні насоси для стічних вод (сухе і мокре виконання)
- трубчасті і тарільчасті полімерні аератори
- пропеллерні аератори і взмучувателі осаду
- ножові засувки
- бустерні станції
- біоплато
- доочищення стічних вод та сучасні системи і реагенти знезараження питних та стічних вод
- системи та обладнання для збору, зневоднення та подрібнення шламів і опадів (ступінчасті решітки, декантери, мацератори)
- системи термічного сушіння і спалювання опадів
- сучасні реагенти (коагулянти, флокулянти та ін)
- сучасні матеріали завантажень фільтрів
- обладнання та системи регулювання частоти обертання насосного обладнання та системи плавного пуску
- системи та прилади обліку витрат води і стічної рідини
- системи і схеми вентиляції каналізаційних мереж і споруд дезодорації запахів
- підземні споруди очищення питних і стічних вод
- системи та способи запобігання запахів з очисних споруд каналізації
- мінінасосні станції перекачки стічних вод (саніліфти) і багато інших.
Як бачимо, системи, технології, обладнання на практиці існують, але СНиП про них поки що замовчує.
Практично не прописані в старих нормах і питання застосування полімерних труб. СНиП, звичайно ж, згадує про пластик, але зараз цього явно недостатньо. Адже тільки типів і конструкцій пластмасових і композитних труб зараз безліч. По частині застосування полімерів багато пунктів СНиП необхідно переглянути або доповнити. Так, наприклад, п. 4.37 СНиП [3] передбачає застосування дюкерів тільки зі сталевих труб. А світова практика вже давно використовує для цих цілей полімерні труби.
Не все ясно і зі швидкостями: п. 2.36 [3] предписує найбільші розрахункові швидкості руху стічних вод для металевих і неметалевих труб, до яких, ймовірно, відносять і пластикові труби. Очевидно, за частиною швидкостей пластики могли б зайняти деяке проміжне положення.
Діючі норми нічого не говорять про правомірність застосування повнозбірних пластикових конструкцій: колодязів, камер, локальних очисних споруд і станцій перекачування стічних вод. Замовчують норми, правила і такі піднормативні документи як альбоми типових конструкцій, і про особливості застосування полімерних труб для переходів через залізничні лінії і автомобільні дороги, про особливості облаштування штучних основ під полімерні труби, про способи закладення таких труб в бетонні колодязі та ін. При неможливості дотримання мінімально необхідної відстані в плані і по вертикалі у просвіті між трубами водопроводу і каналізації старі норми передбачають застосування для водопроводу сталевих труб, для каналізації - чавунних. А як бути з полімерними?
Згідно п. 7.13, табл. 6 [5] запропонована величина допустимої витрати підкачуваної води при гідравлічному випробуванні напірних трубопроводів із сталевих, чавунних, азбестоцементних і залізобетонних труб. Про полімерні - ні слова. Те ж в п. 7.20, табл. 7 [5] та п. 7.28, табл. 8 [5] - гідравлічні випробування ємнісних споруд взагалі описані тільки для залізобетону (бетону).
Застаріла і норма про мінімальний діаметрі труб для каналізації: 150 мм - дворової, 200 мм - вуличної. В умовах багатоповерхової житлової забудови (особливо приватної) цілком можливе застосування труб і меншого діаметру - 50 або 100 мм. До речі, до революції в Києві використовувались для влаштування зовнішньої мережі каналізації керамічні труби діаметром 50, 75 і 100 мм. Зразки таких труб можна побачити в київському Музеї каналізації.
У світовій практиці повсюди використовують пристрій повнозбірних пластикових оглядових каналізаційних колодязів діаметром від 300 мм і більше. Тим часом, СНиП, діючи в Україні, наказують застосовувати (п. 4.15 [3]) діаметри не менше 1000 мм і в окремих випадках - 700 мм.
У водопровідно-каналізаційному будівництві для влаштування акведуків за нормативами застосовуються сталеві труби. А якщо використовувати полімерні, і в яких випадках це можливо?
Нічого або практично нічого діючі СНиП не говорять про можливість (або неможливість) застосування пластмасових труб для обв'язки всередині насосних станцій, повітродувок, фільтрів і т.д., а також про застосування їх у якості обсадних і робочих труб артезіанських свердловин і трубопроводів підземних променевих водозаборів .
Зараз все частіше застосовується санація або нове будівництво стінок камер і колодязів (або ємностей) із застосуванням листового пластику. Типові альбоми цього не передбачають.
Всім відома проблема з крадіжками чавунних люків для колодязів на мережах водопостачання та водовідведення. Індустрія вже пропонує на ринку люки з пластмас і навіть армованої гуми. Тим часом, застосування таких виробів «неприпустимо», бо це суперечить ДСТУ на люки для колодязів. А недотримання стандарту, як відомо, переслідується за законом.
При використанні пластику можуть виникати (з причини нормативно-правової неврегульованості) і зовсім курйозні ситуації. Скажімо, якщо залізобетонна труба має внутрішнє покриття з пластика, то до якого матеріалу віднести такий трубопровід? А це ж пов'язано як зі статистикою обліку, так і нормою амортизації і терміном служби виробу.
Замість резюме. Сформована в країні ситуація парадоксальна. З одного боку - стрімке зростання застосування в галузі полімерних матеріалів, з іншого - недосконале правове поле для їх застосування. Таким чином, керуючись інтересами соціального та економічного розвитку України, принципова доцільність розробки вітчизняної НТД на застосування в будівництві інженерних комунікацій з полімерів не підлягає сумніву. Окремою темою слід поставити питання гармонізації діючих вітчизняних нормативів з міжнародними та європейськими стандартами.
ЛІТЕРАТУРА
1. Національна Доповідь про Якість питної води та стану питного водопостачання в Україні у 2006 р.
2. СНіП 2.04.02-84 Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди
3. СНіП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі та споруди
4. СНіП 2.04.01-85 Внутрішній водопровід і каналізація будинків
5. СНіП 3.05.04-85 Зовнішні мережі та споруди водопостачання і каналізації
