Каналізаційна мережа
Каналізаційна мережа - є основною частиною каналізації. Це - сукупність підземних труб (трубопроводів) і колекторів для прийому і відведення стічних вод з території населених місць і промислових підприємств до очисних споруд. Міська каналізаційна мережа включає внутрішньоквартальні, дворові і вуличні мережі, колектори (див. колектор каналізаційний) і напірні трубопроводи. Внутрішньоквартальна або дворова мережі через випуски з'єднуються трубопроводами з внутрішньою каналізаційною мережею, що прокладається всередині будівель. Для перекачування стічних вод до очисних споруд влаштовуються насосні станції, а для огляду і ремонту каналізаційних мереж - каналізаційні колодязі. На промислових підприємствах може бути кілька каналізаційних мереж для відводу стічних вод різного складу (сильнокислому, сильнолужному та ін.)
Залежно від рельєфу місцевості, грунтових умов, складу стічних вод, черговість будівництва та інших умов існують різні схеми каналізаційних мереж: перпендикулярна, пересічена, паралельна, зонна, радіальна та ін. При проектуванні каналізаційних мереж приймають по можливості самоплинний режим руху побутових і виробничих стічних вод.
Гідравлічний розрахунок каналізаційних мереж полягає у визначенні діаметрів каналізаційних труб, ступеня їх наповнення, швидкостей течії стічних вод та ін. Мінімальна глибина закладення каналізаційних мереж (залежно від глибини промерзання грунту) повинна бути достатньою для запобіганню руйнування труб наземним транспортом. В Україні вона становить близько 2 м.
Вибір матеріалу труб для прокладки каналізаційних мереж залежить від складу стічних та грунтових вод і призначення трубопроводу.Традиційно самоплинна каналізаційна мережа виконувалась з керамічних, азбестоцементних, бетонних і залізобетонних труб, а колектори великих діаметрів - із залізобетонних труб або збірних залізобетонних елементів. Для напірної каналізації застосовувались металеві, азбестоцементні та залізобетонні труби. Останнім часом в мережах водовідведення та каналізації зростає обсяг застосування полімерних труб. Такі морально застарілі для каналізаційних мереж матеріали як чавун і бетон все частіше витісняються полімерами. Це пояснюється тим, що труби з полімерних матеріалів оптимально задовольняють вимоги, що пред'являються до каналізаційних мереж, а саме:
- Гарно довготривало зберігати гідравлічні характеристики (відсутність заростання);
- Стійкість до зовнішніх навантажень (достатня кільцева жорсткість);
- Довготривала герметичність з'єднань;
- Оптимальна корозійна і хімічна стійкість (більшість полімерів не схильна до впливу агресивних середовищ);
- Висока стійкість до стирання (швидкість абразивного зносу полімерних труб значно нижче, ніж аналогічний показник для труб з чавуну, бетону та асбестоцементу);
- Простий і швидкий монтаж (за рахунок значно меншої матеріаломісткості монтаж полімерних труб проводиться набагато простіше);
- Конкурентно здатна ціна.
Аналогічна ситуація і з каналізаційними колодязями. Поліетиленові колодязі стали відмінною альтернативою бетонним, які швидко руйнуються і не гарантують необхідної герметичності.
