Водопровідна мережа
Водопровідна мережа - один з основних елементів системи водопостачання . Є сукупністю водопровідних ліній (трубопроводів) для подачі води до місць споживання. До ліній водопровідної мережі (зазвичай прокладається уздовж вулиць і проїздів) приєднуються так звані будинкові відгалуження (труби), по яких вода подається в окремі будівлі. Усередині будинків влаштовуються внутрішні (внутрішньобудинкові) водопровідні мережі, що підводять воду до водорозбірних кранів. Водопровідна мережа, яка прокладається поза будівлями, називається зовнішньої (вуличною, дворовою). У водопровідних мережах розрізняють магістральні лінії, що транспортують воду транзитом у віддалені райони постачаємої території, і розподільчу мережу, що подає воду до окремих будинкових відгалужень.
Для пристрою водопровідної мережі застосовують водопровідні труби. Вибір типу труб залежить від величини необхідного напору у водопровідній мережі, характеру грунтів, способу прокладки, а також від економічних чинників. Здавна в якості водопровідних використовувалися чавунні, азбестоцементні і сталеві, а також залізобетонні труби. Поява полімерних труб якісно змінила ситуацію при прокладці водопровідних мереж. Труби з полімерних матеріалів таких, як поліетилен (ПЕ), полівінілхлорид (ПВХ), поліпропілен (ПП) та інших в порівнянні з традиційними мають ряд переваг - довговічність (термін експлуатації більше 50 років), стійкість до більшості агресивних середовищ, легкість монтажу та інше . Починаючи з середини 70-х років ХХ ст. частка полімерних труб у водопровідних мережах неухильно зростає, витісняючи традиційні матеріали.
Глибина закладання труб залежить від рівня промерзання грунту, температури подаваємої по трубах води та режиму роботи водопровідної мережі (в Україні глибина залягання - близько 2,5 м). Мінімальна глибина закладення обумовлена необхідністю запобігання труб від руйнування динамічними (транспортними) навантаженнями.
