ТУ У В.2.7-21547843.006-2001 і ТУ У В.2.7-25.2-32926466-002: 2005 з 01.06.2009 не можуть застосовуватися при проектуванні
Технічні умови ТУ У В.2.7-21547843.006-2001 «Труби з поліетилену марок ПЕ 80 і ПЕ 100 для подачі холодної води» були розроблені у 2000 р. науково-виробничою фіромою "Полімербуд".
На той час - це був значний внесок у вітчизняний ринок полімерних труб для водопостачання. По відношенню до того ГОСТ 18599-83 «Труби напірні з поліетилену. Технічні умови», що «працював» на той момент в новому документі були передбачені: класифікація поліетилену по ISO 9080 (ПЕ 80, ПЕ 100), введення стандартних розмірних відносин, а як наслідок розширення ряду максимальних робочих тисків до 2,5 МПа і багато іншого.
Недоліком даних технічних умов була відсутність серед класів поліетилену ПЕ63, який щосили продовжував використовуватися при виробництві напірних труб, а також використання в якості поліетилену ПЕ100 виключно поліетилену бельгійського виробника «Сольвей». Крім того, зазначені технічні умови ТУ У В.2.7-21547843.006-2001 були приватною власністю двох компаній, які дуже вибірково підходили до питання надання можливості їх використання для інших виробників.
У 2005 р. з виходом на ринок Рубіжанського трубного заводу, відділом якості заводу були розроблені власні технічні умови ТУ У В.2.7-25.2-32926466-002: 2005 «Труби напірні з поліетилену» (на цей крок довелося піти з причини тієї самої «вибірковості» надання ТУ У В.2.7-21547843.006-2001). У цих ТУ були враховані недоліки, як державного стандарту так і технічних умов попередників.
Влітку 2009 р. був введений в дію державний стандарт України ДСТУ Б В.2.7-151: 2008 «Труби поліетиленові для подачі холодної води».
На той час - це був значний внесок у вітчизняний ринок полімерних труб для водопостачання. По відношенню до того ГОСТ 18599-83 «Труби напірні з поліетилену. Технічні умови», що «працював» на той момент в новому документі були передбачені: класифікація поліетилену по ISO 9080 (ПЕ 80, ПЕ 100), введення стандартних розмірних відносин, а як наслідок розширення ряду максимальних робочих тисків до 2,5 МПа і багато іншого.
Недоліком даних технічних умов була відсутність серед класів поліетилену ПЕ63, який щосили продовжував використовуватися при виробництві напірних труб, а також використання в якості поліетилену ПЕ100 виключно поліетилену бельгійського виробника «Сольвей». Крім того, зазначені технічні умови ТУ У В.2.7-21547843.006-2001 були приватною власністю двох компаній, які дуже вибірково підходили до питання надання можливості їх використання для інших виробників.
У 2005 р. з виходом на ринок Рубіжанського трубного заводу, відділом якості заводу були розроблені власні технічні умови ТУ У В.2.7-25.2-32926466-002: 2005 «Труби напірні з поліетилену» (на цей крок довелося піти з причини тієї самої «вибірковості» надання ТУ У В.2.7-21547843.006-2001). У цих ТУ були враховані недоліки, як державного стандарту так і технічних умов попередників.
Влітку 2009 р. був введений в дію державний стандарт України ДСТУ Б В.2.7-151: 2008 «Труби поліетиленові для подачі холодної води».
З його введенням відпала необхідність у використанні технічних умов окремих виробників, як то ТУ У В.2.7-21547843.006-2001 і ТУ У В.2.7-25.2-32926466-002: 2005
Тепер технічні умови (ТУ У В.2.7-21547843.006-2001 тощо) можуть використовуватися тільки у виняткових випадках (продукція за ТУ повинна мати більш широкий ряд номенклатури, або технічні переваги не обумовлені в ДСТУ), а перевагу технічних умов державному стандарту повинно бути документально обгрунтоване.
Дивись:
СТАНДАРТУ НЕ БУЛО. СТАНДАРТ ВЖЕ Є, АЛЕ КОМУ ВІН Потрібен? (Про ДСТУ Б В.2.7-151: 2008)
Стандарт 18599-83 скасовано. Хай живе ДСТУ Б В.2.7-151: 2008
